Нововолинське вище професійне училище

РЕГІОН Волинська область

АДРЕСА вул. Жовтнева, 14, с. Будятичі, Іваничівський р-н.,45312

ТЕЛЕФОН (03344) 2-24-00

EMAIL novovolinske.vpu@i.ua

ВЕБ www.vpu-nov.ho.ua

ГАЛУЗІ

   - гірничовидобувна промисловість

   - будівельних, монтажних, ремонтно-будівельних робіт

   - автомобільного транспорту

   - громадського харчування

   - швейного виробництва

   - виробництво та технології

КІЛЬКІСТЬ УЧНІВ (456 осіб)

Обсяги набору (державне/регіональне замовлення): 208 осіб

   - штукатур, лицювальник-плиточник – 26 осіб

   - слюсар з ремонту автомобілів – 26 осіб

   - кухар, кондитер – 52 особи

   - кравець, вишивальник – 26 осіб

   - електрослюсар підземний – 26 осіб

   - офіціант, бармен – 26 осіб

   - гірництво – 26 осіб

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА ПРО НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД:

Нововолинське вище професійне училище створене наказом Житомирського управління профтехосвіти №330 від 28 листопада 1953 року відповідно до пропозиції тресту “Укрзахідтрестобуд” та виконкому Нововолинської селищної Ради як гірничопромислова школа.

   У 1948 році Радою Міністрів СРСР прийнято рішення про будівництво в Прибузькому регіоні ряду вугільних шахт та робітничого селища шахтарів. З цією метою створено перше Волинське будівельне управління, яке очолив досвідчений шахтобудівник Онисим Антонович Курмаза. На будівництво Волинських шахт і робітничого селища з’їхались шахтобудівники з усієї Волині та Львівщини. Успішне освоєння вуглевидобутку перетворило робітниче селище у місто - Нововолинськ. Промисловий видобуток вугілля на перших Нововолинських шахтах № 1, 2, 3 обумовив потребу у підготовці шахтарських і будівельних кадрів. З цією метою у 1952 році Волинський обком КП(б)У направив у Нововолинськ директора Ковельського ФЗО, секретаря партійної організації «Волиньшляхбуду» Василя Степановича Дорофеєва. Завдячуючи організаторським здібностям і наполегливій праці Василя Степановича 28 листопада 1953 року була відкрита гірничопромислова школа міста Нововолинська. У ГПШ №1 навчалась, в основному, молодь з Волинської, Львівської та Рівненської областей України за професіями: помічник машиніста гірничих комбайнів, машиніст-моторист шахтних машин та установок, електрослюсар, арматурник-бетонник, сантехнік-монтажник, муляр-лицювальник, штукатур-фасадник, робітник машинних лав. За період з 1953 по 1961 роки ГПШ №1 готувала для потреб народного господарства біля 200 кваліфікованих робітників щороку.

   17 серпня 1955 року у зв’язку із зростанням потреби у кваліфікованих робітниках і збільшенням кількості учнів, школа була перебазована в село Будятичі Іваничівського району, де розмістилась в приміщеннях колишньої ІV резервної Будятичівської застави.

6 червня 1962 року за наказом №286 Львівського обласного управління профтехосвіти Нововолинську ГПШ №1 було реорганізовано в Нововолинське ПТУ №20. У цей час контингент учнів збільшився до 600 чоловік, зміцнилась навчально-матеріальна база, розширився діапазон робітничих професій. Для потреб  виробництва Нововолинської бавовнопрядильної фабрики у 1967 році в училищі розпочато підготовку робітничих кадрів для текстильної промисловості – рівняльниця, крутильниця, прядильниця. Збільшення кількості учнів і професій змушувало розширювати й зміцнювати матеріальну базу навчального закладу. Добудовано їдальню (зараз лабораторія кухарів), у 1968 році побудовано третій учбовий корпус, приміщення слюсарних майстерень, обладнано нові кабінети, розпочато будівництво училищної котельні.

   20 березня 1970 року Нововолинське ПТУ №20 реорганізовано в МПТУ №1 та його директором було призначено Миколу Дмитровича Меркулова, який до цього часу очолював Нововолинське ремонтно-будівельне управління. За спогадами колишнього викладача спецдисциплін С. Борака Микола Дмитрович був дбайливим керівником і здібним інженером-будівельником, постійно слідкував за новітніми технологіями та впроваджував їх у навчальний процес.

З 22 березня 1971 року директором Нововолинського МПТУ №1 було призначено Миколу Микитовича Бесєду, який працював на інженерних посадах шахт міста. У цей час контингент учнів збільшився до 1000 чоловік, тому Микола Микитович став ініціатором розбудови нового типу училища на 480 місць і гуртожитку на 220 учнів. На той час підготовку кваліфікованих робітників в училищі здійснювало понад 20 викладачів і 25 майстрів виробничого навчання. Через важку травму Миколі Микитовичу довелось залишити посаду, проте розпочату ним справу продовжив Олександр Дмитрович Жаров, який обіймав посаду директора Нововолинського МПТУ №1 з 24 січня 1975 року по 25 жовтня 1977 року. До 1 вересня 1976 року завершилось будівництво нового комплексу училища, після здачі в експлуатацію якого збільшилась територія навчального закладу до 2 гектарів, було газифіковано приміщення їдальні та гуртожитку, капітально перебудовані старі приміщення, укомплектовано кабінети і лабораторії новим обладнанням, створено лабораторію електротехніки і автоматики. У 1976 році в Нововолинському МПТУ №1 вперше почали готувати робітників для харчової промисловості за професіями кухар та продавець бакалійно-кондитерських і гастрономічних товарів. З вересня 1976 року контингент учнів зріс до 1200 учнів.

 З 27 жовтня 1977 року по 11 квітня 1980 року навчальний заклад очолював Анатолій Миколайович Васильцов, який продовжив розбудову училища, започаткував кабінетну систему з використанням технічних засобів навчання та здійснив перехід на підготовку кваліфікованих робітників із середньою освітою. Після відкликання А.М. Васильцова на посаду заступника головного інженера Нововолинської шахти №9 посаду директора училища обійняв Володимир Єгорович Омельченко, який разом з колективом училища зробив ряд нових і сміливих кроків: вдосконалили кабінетну систему навчання учнів; згрупували навчальні кабінети і виробничі майстерні за професійними напрямками; підбирали на посади педагогічних працівників кваліфіковані та компетентні кадри. З метою вдосконалення навчального процесу побудовано та обладнано шахтний полігон. З переходом на новий етап розвитку профтехосвіти та впровадження обов’язкової середньої освіти в профтехучилищах Нововолинське МПТУ №1 у 1984 році було реорганізовано в СПТУ №1. За зміцнення матеріально-технічної бази і підготовку учнів з гірничих спеціальностей Нововолинське СПТУ №1 зайняло ІІІ місце серед гірничих училищ Держкомітету профтехосвіти СРСР. Колектив Нововолинського СПТУ №1 на той час налічував понад 100 педагогічних працівників, у числі яких 20 викладачів і понад 70 майстрів виробничого навчання.

  З 1 червня 1989 року по 27 грудня 1993 року директором Нововолинського СПТУ №1 був Анатолій Іванович Каліновський. У цей час в училищі започатковано нову спеціальність – слюсар з ремонту автомобілів-електрозварювальник, створено навчально-виробничу дільницю з ремонту автомобілів. Проте складна економічна та політична ситуація в країні далась в знаки, А.І. Калиновського було звільнено з посади директора. Наказом Волинського обласного управління освіти і науки від 1 березня 1994 року директором Нововолинського СПТУ №1 призначено Любов Миколаївну Соколову, яка вже з 1991 року працювала в училищі заступником директора з виховної роботи.

   4 червня 1997 року згідно наказу МОН України №77 Нововолинські СПТУ №1 і №13 були реорганізовані та об’єднані в Нововолинське ПТУ №1, до якого приєдналось УКК, в училищі створено три відділення. Крім того, розпочато підготовку з професії офіціант, бармен, буфетник, проведено паспортизацію 13 робітничих професій, налагоджено проходження виробничої практики з усіх професій на виробництві. У цей період навчально-матеріальна база училища налічувала 57 навчальних кабінетів, 15 навчально-виробничих майстерень, 9 лабораторій, 3 навчальних полігони, 1 учбову шахту. Слід відмітити, що завдяки реорганізації ПТУ № 1, зміцненню матеріально-технічної бази, підвищенню ефективності навчально-виховного процесу, училище пройшло акредитацію в Міністерстві освіти і науки України й стало державним професійно-технічним навчальним закладом ІІ атестаційного рівня та затвердило власний Статут наказом МОН України від 27 травня 1999 року.

 У 2002 році Л.М. Соколову було обрано депутатом міської ради, новим директором Нововолинського ПТУ №1 призначено Валентину Іванівну Приступу, заступника директора з навчальної роботи, викладача-методиста, відмінника освіти України.

   Очоливши колектив Нововолинського ПТУ №1, Валентина Іванівна обрала шлях вдосконалення навчально-виховного та виробничого процесу, підвищення ефективності підготовки кваліфікованих, конкурентоспроможних робітників. Відтак, наказом МОН України №211 від 7 квітня 2003 року професійно-технічне училище №1 міста Нововолинська реорганізовано у Нововолинське вище професійне училище, директором якого призначено Приступу Валентину Іванівну. В училищі розпочалась ступенева підготовка молоді за спеціальністю «експлуатація та ремонт гірничого електромеханічного обладнання та автоматичних пристроїв» освітньо-кваліфікаційного рівня «молодший спеціаліст».

УМОВИ ВСТУПУ:

Прийом до Нововолинського вищого професійного училища проводиться шляхом конкурсного відбору вступників:

   - на ІІ ступінь навчання – за рейтинговими списками середнього балу свідоцтва про базову загальну середню освіту (атестата про повну загальну середню освіту);

   - на ІІІ ступінь навчання - за рейтинговими списками середнього балу диплома кваліфікованого робітника та результатами тестування.

Учні Нововолинського вищого професійного училища, випускники інших професійно-технічних навчальних закладів, особи з числа безробітних громадян, які успішно закінчили другий ступінь професійно-технічної освіти і пройшли кваліфікаційну атестацію, зараховуються (переводяться) на третій ступінь навчання на основі конкурсного відбору.

На третій (вищий) ступінь професійно-технічної освіти зараховуються учні, які:

   - з предметів загальноосвітньої підготовки не мають оцінок І рівня;

   - з предметів професійно-теоретичної та професійно-практичної підготовки мають оцінки не нижче 7 балів;

   - після завершення навчання на другому ступені мають найвищий рівень кваліфікації з відповідної професії.

Зарахування осіб на третій  ступінь здійснюється без надання вступником сертифіката зовнішнього незалежного оцінювання.

Підготовка робітників високого рівня кваліфікації з присвоєнням освітньо-кваліфікаційного рівня «молодший спеціаліст» у навчальних закладах ІІІ атестаційного рівня «молодший спеціаліст» у навчальних закладах ІІІ атестаційного рівня здійснюється на базі другого ступеня з наявним освітньо-кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник» відповідного напрямку (спеціальності).

Прийом слухачів на перепідготовку або підвищення кваліфікації може здійснюватися шляхом проведення вхідного контролю знань, умінь та навичок відповідно до статті 14 Закону України «Про професійно-технічну освіту».

Особи, які без поважних причин не з’явилися на конкурсний відбір у зазначений за розкладом час або отримали незадовільні результати, до участі у наступних етапах конкурсного відбору не допускаються.

ДОЗВІЛЛЯ:

При училищі діють гуртки художньої самодіяльності, технічної творчості, спортивні секції.